Сергiй Вікторович Цушко
В садку танок навскісного дощу.
І світ довкола весь такий щасливий.
Тебе сьогодні я не відпущу –
Що дощ мені, коли я прагну зливи.
В душі зібралось стільки буйних хмар,
Що іноді боюсь – не дам їм ладу.
Боюсь, що почуттів назрілий дар,
Несприйнятий, прорветься бунтом граду.
Боюсь, що парасолька самоти
Тебе вкраде і назавжди сховає.
Так близько вже до сірої сльоти,
Тож хай цей теплий дощ не ущухає.
І хай ця ніч ніколи не мине,
Хай полива напівзасохлу мрію.
Послухай дощ – він виповість мене,
Все скаже, що сказати я не вмію…
* * *
Cонечко
У нашій хаті сонечко живе.
Але не те, що в небі, а живе!
Воно таке маленьке, червоненьке,
Iз цяточками чорними, гарненьке.
У нашій хаті сонечко живе.
Воно б, напевно, і не дивина,
Коли б надворі літо чи весна.
Та зиму треба якось переждати,
I залетіло сонечко до хати.
І залетіла разом з ним весна.
Тепер літає в хаті залюбки,
Сіда на підвіконні на квітки.
А стріло раз мою малу сестричку
I сіло їй довірливо на щічку!
Зима. Мороз. Хурделиця реве.
А в нашій хаті сонечко живе!
* * *
Прогулянка
Весело дощик вистукує зранку.
Мокрою стежкою, мокрим садком
із парасолькою ходить Тетянка,
бігає без парасольки Рябко.
Дівчинці хочеться швидше у хату.
Мружиться заспаний кіт із вікна.
Тільки ж Рябко любить вранці гуляти,
тож під дощем з ним гуляє й вона.
Песика ваблять у далі ранкові
райдуги, бризки, калюжі, дощі.
Нащо ота парасолька Рябкові –
лиш заважає вивчати кущі.
* * *
Хто чим хвалиться
Хутром хвалиться ховрах,
а хвостом – химерний птах.
Хоботом – хоробрий слон,
барвами – хамелеон.
Кожен має хвацький хист –
хутро, хобот або хвіст.
А коли навкруг все спить,
хто над стріхою хурчить?
То без хобота й хвоста
хрущ над хатою літа!
* * *
Щось не так
В неділю карась їжачку
Із нірки промовив: – Ку-ку!
Їжак мало з гілки не впав
І ввічливо вимовив: – Няв!
Та ні! Це з барлогу сова
Гукнула лелеці: – Ква-ква!
А лев і ягнятко удвох
Сказали із річки: – Тьох-тьох!
Та ні! Це не так, це не так!
Це свиснув до білочки рак.
А білка – велике цабе! –
З гнізда йому мовила: – Бе-е-е!
Та що ж це? Карась і їжак,
Лелека й сова, білка й рак
Сьогодні щось роблять не так.
А як?..
* * *
Веснянки
У веселої Тетянки
На щоках цвітуть веснянки.
А в'юнкий Тарасик нині
Біга весь у ластовинні.
Глянеш – майже всі малята
Навесні веснянкуваті.
Це руде квітневе сонце
Їм постукало в віконце
Й тих, хто вибіг прудко й сміло,
Цяточками позначило.
І всі діти – гарні й гожі –
Вмить на нього стали схожі.
* * *
Книги для дiтей С.В. Цушка
Черевички
У гусей червоні черевички.
Можна в них блукати біля річки.
Можна в них у дощ і сніг ходити
І в калюжі скільки хочеш мити.
Їх не треба ввечері знімати,
Вранці по квартирі всій шукати.
І не скажуть мама чи бабуся,
Що гусак ізнов не так озувся.
І зітхають Леся і Марічка:
– Нам би ці чарівні черевички!
* * *
Мелодiя
У веселої Катрусі
Зранку щось дзвенить у вусі.
– Що це? – дівчинка питає. –
Дзвонить хтось, сміється, грає?
– А хто, – тато проказав, –
Вчора з плеєром гасав?
Слухавки вдягнув на вуха
І все слухав, слухав, слухав.
Скрипки, бубни та цимбали
І видзвонювали, й грали...
То ж ти з ними настрибалась,
І мелодія зосталась.
* * *
Художник
Наш Данилко не нудьгує –
Вправно пензликом малює
Невгамовного коня,
Далі поні, слоненя.
Він сідло намалював
І замислено сказав:
– Вершник на коні – кіннотник.
Хто сів на слона – слоннотник.
Тільки зветься як, не знаю,
Той, хто поні осідлає.
* * *
Викрутився
Пес за котиком погнався
І на клен його загнав
Ще й випитує:
– Гав-гав!
Ти чого мене злякався?
Кіт на гілці чепуриться:
– Не тікав я.
З висоти
Закортіло подивиться,
Від кого втікаєш ти!
* * *
Хоробра Ганнуся
Хоч маленька ще Ганнуся,
Але каже:
– Не боюся
Ні допитливої бджілки,
Ні хруща, що впав із гілки,
Ні кози, ні гусака,
Ні рябенького бичка.
Та зате сусідська киця
Теж Ганнусі не боїться.
І синички залюбки
Крихти дзьобають з руки
А веселий песик Гав
Їй учора лапку дав.
* * *
Бджiлка
Я гукнув учора бджілці,
Щоб зіграла на сопілці.
Але бджілка не змогла –
Дуже зайнята була.
Я сказав сьогодні бджілці,
Щоб зіграла на сопілці.
Але бджілка не схотіла –
До квіток на луг спішила.
Завтра бджілці я скажу: –
Я тобі допоможу.
А як меду назбираєм –
На сопілці вдвох заграєм.
* * *
Сторiнки з книжок С.В. Цушка
Бджола i муха
Від неділі до неділі
Бджілонька завжди при ділі.
Від суботи до суботи –
В неї клопоти й турботи.
Муха бджілку запитала:
Ти коли відпочивала?
Муха бджілці докорила:
Ти б хоч раз на день присіла!
Бджілка їй відповідає:
Як лечу – відпочиваю.
А як сяду на акацію,
То хіба назвеш це працею?..
* * *
Телевiзор
Літечко. Не скоро ще до школи.
І хоч ваблять річка, ліс і луки,
У садочку в дідуся Миколи
Телевізор дивляться онуки.
Що їх в ньому так причарувало,
Змусило щодня вставати рано?
Їсти не докличешся, бувало,
Не одірвеш від телеекрана.
Він лише одну програму має,
Тихий звук і барви небагаті,
Сам себе вмикає й вимикає,
А що пахне – то й не розказати!
Біля нього й ви б усе забули,
Крім садка і дідуся Миколи.
Телевізор цей зоветься ВУЛИК.
Цілі дні танцюють в ньому бджоли.
* * *
Картинна галерея
Дід Мороз – художник вмілий
Дістає свій пензлик білий
І зимові довгі ночі
Знай працює ним охоче.
Поки сплять дорослі й діти,
На вікні малює квіти,
І химерні візерунки,
І засніжені малюнки.
А на іншому сніжинки,
І пір'їнки, і хмаринки.
Вийдеш рано-вранці з хати –
Наші вікна не впізнати.
Чи на вулиці, чи де я –
Це ж картинна галерея!
* * *
Снiг iде
Юрчик вибіг на поріг.
На порозі – перший сніг.
Хлопчик дуже здивувався:
– Звідкіля цей сніг узявся?
Тато каже: – Звісна річ,
Сніг ішов усеньку ніч.
Сніг рипить під чобітками,
Юрчик бігає стежками,
Залиша сліди в саду:
Сніг іде і я іду!
Твори С. Цушка
- Хор. – К.: Унів. вид-во Пульсари, 2004;
- Ззакоханий мандрiвець.– К.: Унів. вид-во Пульсари, 2007;
- Мiй майдан.– К.: Унів. вид-во Пульсари, 2007.
- Данилкова абетка. – К.: Задруга, 2000;
- Ганнусина книжка. – К.: Задруга, 2000;
- На кого я схожий. – Харків: Видавн. дім “ШКОЛА”, 2007.