Избранные публикации журнала за 2012-2015 гг. в рубрике
"Мастерская"
Сергей Росляков
"Самотнiй човен Юрiя Гуменного"
Росляков Сергей Николаевич. Родился 9.01.53 г. в Николаеве. Искусствовед, директор Николаевского художественного музея им. В. В. Верещагина. Удостоен звания «Горожанин года» в номинации «Культура» (2000). Член Национального союза художников Украины (1993).
Базова освіта художника, як правило, залишається в його творчому будинку міцним фундаментом. І творчий будинок художника Юрія Гуменного, який він розбудовує вже протягом кількох десятиліть, не є в цьому сенсі винятком. Вихованець Львівського державного інституту декоративного та прикладного мистецтва, він наполегливо будував своє творче житло, намагаючись, по-перше, зробити його красивим, а подруге, затишним. У тому-то і річ, що для кожного майстра це є справжнім іспитом. Насамперед, іспитом на міцність його творчих переконань.
Юрій у творчості йшов шляхом довгим та тернистим. Настільки довгим, що коли настав таки час його «творчого вибуху», він уже розміняв шостий десяток. Справді, саме 2000-ні роки стали для художника по-справжньому зоряними. Він у ці роки є учасником майже трьох десятків виставок, серед яких чи не половина персональних. Його твори мандрують від Миколаєва до Дрогобича, від Івано-Франківська до Одеси, від Тернополя до Херсона, від Києва до Львова, охоплюючи всю країну. Він створює десятки і сотні нових полотен та графічних аркушів. Він експериментує з формою та фарбами. А головне – він стає тим самим Юрієм Гуменним, якого ні з ким не переплутаєш. І ще він здобув визнання глядача. Що може бути більш важливим?
Проте чи можна казати, що попередні роки нічого не значать? Адже будівництво його творчого житла йшло тоді повним ходом. Наприклад, у 1970-х роках він працює в бюро технічної естетики заводу «Екватор». Колись я вже писав про цікавий і дуже талановитий колектив, який вдалося тоді зібрати А. Т. Бедакову. Серед учасників цього колективу починали свій творчий шлях у велике мистецтво сьогодні відомі миколаївські художники: Дмитро Боляков, Юрій Корольов, Леонід Ященко, Сергій Лук’яненко. Перебував серед них і Юрій Гуменний. І це був неабиякий досвід розбудови життя, в тому числі творчого. А хіба не корисним для митця був досвід роботи у Миколаївському художньому фонді, що був створений при осередку Спілки художників України? Там також можна було побачити Юрія Гуменного в бурхливі 1990-ті роки. Згоден з тезою, що вся ця робота була більш виробнича, ніж творча, що до вподоби. Проте творчість там також була.
Але безперечним є і той факт, що саме в ті роки накопичувалась і та величезна енергетична маса, яка і вибухнула на початку ХХІ сторіччя. Певною мірою Юрія Гуменного можна назвати художником, що, так би мовити, «пробудився» вже за часів його незалежної Батьківщини. І таких митців в Україні було і є немало. В тому числі, як бачимо, і на Миколаївщині.
Назва статті про художника була продиктована декількома його полотнами, на яких зображені човни. Там є і старі та одинокі човни, і декілька старих човнів поряд, там є човни на тлі вечора та на тлі дня… Художник зображує їх так само турботливо, як зображує людей. Пригадую його чудову роботу з далеких уже 1980-х років із пронизливим зображенням сумуючої старої жінки. Назва роботи була «Самотня» (1988). Щось неповторне поєднує ці зовсім різні твори, між якими лежить доволі тривалий термін часу. Це щось таке, що притаманне світосприйняттю художника. Самотність митця? А може, це прояви творчих принципів, яким не можна зраджувати?
Насправді, кожен митець самотній. Ось і про Юрія Гуменного Дмитро Кремінь писав, як про «справжнього митця», який «завжди в однині». Кожен митець пливе у власному човні, і кожен з них пливе у власному напрямку… Пригадую тут полотно Андрія Антонюка, присвячене Володимиру Висоцькому. На ньому поет також зображений самотнім з гітарою у човні… І кожному митцю, як і людині, потрібні віра, надія та любов.
В чому полягає віра Юрія Гуменного? Репертуар робіт, присвячених темі християнства, у художника доволі значний. На мій погляд, його головні сюжети в цій темі зосереджуються на жертовності у християнстві. Жертовності у всьому: у вірі, у власному благополуччі, прощенні ворогів та нерозумних, відмові від гріхів…І це можна підтвердити такими роботами, як «Тайна вечеря» (є живописний та графічні варіанти), «Омивання ніг» (2007), «Жертвоприношення» (1999). Христос жертвує собою заради людей, Авраам жертвує Ісаком заради віри, батько прощає сина, виконуючи головну заповідь християнства. Жертовність і всепрощення. Це і є віра художника.
А якщо людина вірить, вона завжди має надію. Коли з’являється надія, палітра Юрія Гуменного стає значно світлішою. Ці роботи відразу можна побачити в експозиції творів його персональних виставок. Переважна більшість цих робіт присвячена образу жінки: матері, дружини, коханки… Жінка з котом, жінка з дитиною, жінка з чоловіком, жінка, що відпочиває, або просто натурниця. Цікаво, що навіть образ янгола у художника має жіночі ознаки, незважаючи на той факт, що вони взагалі-то поза статевою приналежністю до будь-кого. Так, на полотні «Янгол-охоронець» (2002) зображена молода дівчина з оголеною груддю. Інколи художник дозволяє собі влаштовувати сперечання з роботами могутніх творців далекого минулого. Так, важко утриматись від співставлення його «На турниці» (2009) з «Купальницею Вальпінсон» Жана Огюста Доменіка Енгра або деяких його «Оголених» з роботами Амедео Модільяні. Гадаю, цей вплив з боку постмодернізму взагалі характерний для образотворчої сучасності.
Надія плавним чином переходить до любові. Любов у Юрія Гуменного, звісно, асоціюється з родиною. Це явно проглядається в роботах «Батьки» (2007), «Сім’я» (1992, 2000), «Материнство» (2004, 2007, 2008). Адже саме для родини він будував своє житло, як творче, так і реальне. Для родини він працював у художньо-виробничих майстернях, конструкторських бюро, виконував роботу різну і далеко не завжди творчу. І лише тоді, коли будинок був добудованим, він вибухнув живописом та графікою. І саме про графіку художника варто сказати окремо.
У 2010 році вийшов у світ тритомний альбом репродукцій творів художника – як певний підсумок його роботи на той час. Два томи були присвячені живопису Юрія Гуменного, а один том – його графіці.
Кожен з томів супроводжувався текстом про творчість митця. До живопису тексти були написані окремо Є. Шимчук та Д. Кремінем, а до графіки текстів було два, і написані вони були також окремо Л. Вайнштейн та Д. Кремінем. І це не є випадковим збігом обставин.
Справа в тому, що графіка завжди більш конкретна, завжди більш наближена до реальності у порівнянні з живописом. Вона не може приховати щось у мозаїчному розмаїтті багатокольорових фарб. Саме тому говорити про графіку значно складніше, ніж про живопис.
Єдине, що поєднує живопис та графіку Юрія Гуменного, крім сюжетності, так це її певна декоративність, і лише в окремих деталях. Графічні твори художника доволі гротескні і тому дуже виразні. До того ж вони тяжіють до суто філософського осмислення буття.
Самотність митця відчувається і в графіці. Притому в графічних творах більш наочно можна бачити прихильність художника до вишуканої естетики лінії, що в цілому і робить його графічні аркуші надзвичайно привабливими.
У декількох графічних роботах Юрій Гуменний звертається до ключових епізодів християнства, до таємної вечері, до оплакування, до вознесіння… І майже у всіх цих творах поряд с головними діючими персонами він розміщує самотній образ художника. У нього митець – це завжди людина, яка повинна бути в самому серці ключових подій, тобто подій, від яких залежить майбутнє. Впевнений, що художник правий. Саме тому на всіх барикадах ми бачимо майстрів пензля, в тому числі і під час останніх подій у нашій рідній країні.
Мистецтво Юрія Гуменного – це відображення постійно діючої рухливої сили історії – боротьби світла і тіні, або, як казав Микола Бердяєв, «добра та зла». Вочевидь це можна спостерігати на його виставках, коли темні кольори протистоять світлим у живопису або гротескні фігури апостолів протиставлені самотній постаті Христа в графіці. А це свідчить про цільність не лише натури, але й творчих принципів художника, і це також не можна не поважати. Творче житло митця добудовано і стоїть непохитно на власноруч закладеному фундаменті.
«Творчий вибух», який демонструє останні 15 років Юрій Гуменний, на мій погляд, далеко не завершений. Про це впевнено свідчить і виставкова активність художника, і нові твори, і нові творчі задумки. Наприкінці року, що минув, майстер порадував земляків потужною виставкою графіки, що відбулася в муніципальній виставковій залі. Слід чекати продовження.